Додаток 1
Затверджено
рішенням 9 сесії 6 скликання
від 20.10.11р. № 1
Положення про прапор територіальної громади с. Лиса Гора
І. Геральдично-вексилологічний опис прапора
Прапор являє собою прямокутне синє полотнище.
Синій колір символізує небесну вись, чисті води, вірність, чесність та бездоганність.
Посередині полотнища є вишите жовтими нитками зображення герба, який має форму кола. Жовтий колір означає силу, багатство, постійність. Це колір стиглої пшениці та жита.
Найбільший символічний знак герба – Сонце. На Сонці видніється церковний купол – символ віри православних та храму Святої Покрови – Пресвятої Богородиці – заступниці і покровительки українських козаків.
Напис – знак Л Г, у якому впізнаються початкові літери назви села -Лиса Гора.
Дві схрещені шаблі – козацька зброя, символ невпинної боротьби українців.
Сонце і промінці – символ життя, тепла, миру.
Цифри 1751-дата заснування козацького поселення.
Розміщені зліва і справа пшеничні колоски – символ достатку, мирної праці жителів населеного пункту.
Напис « Воля, Вітчизна, честь» на стрічці – головні цінності у житті лисогірчан.
ІІ. Функціонування та порядок використання прапора
Оригінал прапора – кольоровий малюнок, а також його опис зберігаються у Лисогірській сільській раді і є доступний для розгляду і ознайомлення зацікавленим особам.
Відтворення прапора села Лиса Гора ( незалежно від розмірів ) повинно зберігати його кольорову та образотворчу відповідність опису та одному з оригіналів. Прапор зберігається у кабінеті сільського голови.
Прапор використовується при проведенні загальносільських святкових заходів. Прапор прикріплюється на флагштоці біля будівлі сільської ради.
Використання зображення прапора юридичними та фізичними особами в комерційних цілях регламентується чинним законодавством та інструкцією, що затверджується сільською радою.
Прапор може представляти делегацію села за межами населеного пункту під час урочистостей.
Контроль за правильністю відтворення та використання прапора територіальної громади с. Лиса Гора покладено на сільського голову.
Сільський голова В.О.Базалук
ГІМН
Лисогірської сільської ради
Милує око широчінь полів,
Колоссям золотяться хлібні ниви
І теплі руки наших трударів,
Немов до щастя, тягнуться за ними.
Приспів:
Живи, Лисогоро, козацька родино,
Наш Боже великий, їй путь освяти.
Ми будем плекати тебе, як калину,
І в нашому серці ти будеш завжди.
Свободи і щастя надія
Повернулась до тебе з віків,
Бо не вмерла й не вмре твоя мрія,
Як не вмре солов’їний твій спів.
Приспів
Під кручами всміхнулася журба,
Над течією чистою, стрімкою,
І зливами розчесана верба
Схилилась над прозорою водою.
Приспів
Козацькому роду
Нема переводу!
Нема переводу
Козацькому роду!
Слова: Г.Ф. Ковтонюк
«Затверджено»
рішенням ХІІ сесії шостого скликання
від 05.03.2012 р. №3
ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ДОШКУ ПОШАНИ
1.Загальні положення
1.1. Дошка пошани громади с. Лиса Гора є елементом системи морального та матеріального стимулювання і створена з метою заохочення жителів до підвищення результативності праці та особистого вкладу в розвиток громади.
1.2. Занесення на Дошку пошани здійснюється двічі на рік : до Дня міжнародної солідарності трудящих (1 травня ) та до Дня села ( 14 жовтня ).
1.3. На Дошці пошани розміщуються фотографії єдиного зразка розміром 21 х 29,5 см, зазначається прізвище, ім’я та по батькові, посада або професія, назва структурного підрозділу.
- Критерії для визначення кандидатур на Дошку пошани
2.1. У відповідності до затвердженого Положення про Дошку пошани розміщуються фотографії жителів села, відповідно до таких вимог :
- забезпечення найвищих показників праці ;
- забезпечення високих показників трудової та виконавчої дисципліни ;
- дотримання норм охорони праці та техніки безпеки ;
- активна участь у суспільному житті села ;
- прояв ініціативи ;
- творчий підхід при виконанні посадових обов’язків.
2.2. Представники структурних підрозділів, які не виконали основних показників праці, мають порушення трудової дисципліни та випадки травматизму, до представлення на Дошку пошани не рекомендуються.
- Порядок занесення на Дошку пошани
3.1. До занесення на Дошку пошани жителів села представляють профспілкові комітети організацій, закладів та установ, підтвердивши протоколом.
3.2. Документи на занесення на Дошку пошани за поданням профспілкових комітетів, узгоджені з адміністрацією закладу, подаються на розгляд та затвердження виконавчого комітету сільської ради.
ПОЛОЖЕННЯ
про присвоєння звання
«Почесний громадянин с. Лиса Гора» , громадська та інша діяльність
І. Загальні положення
1.1Звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» є найвищою відзнакою територіальної громади села.
1.2 Звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» присвоюється жителям села
(в тому числі посмертно), які мають видатні заслуги і внесли великий вклад у розвиток села, Первомайського району, Миколаївської області, України і світу, зробили внесок у соціально-економічний розвиток, промислове, сільськогосподарське виробництво, соціально-культурне будівництво, у розвиток місцевого самоврядування, охорони здоров’я, науки, культури, освіти, в охорону громадського порядку, громадську роботу, за благодійницьку допомогу закладам освіти, культури, охорони здоров’я, спорту, соціального захисту та інші види діяльності, чия багаторічна виробнича, благодійницька, громадська та інша діяльність отримала широке визнання мешканців населеного пункту.
1.3 Звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» може бути присвоєне як громадянам України, так і видатним іноземним громадянам, які одержали визнання жителів села.
1.4 Особам, відзначеним званням «Почесний громадянин с.Лиса Гора», вручається посвідчення, стрічка та пам’ятний знак.
ІІ. Порядок присвоєння звання
2.1 Підставою для підготовки матеріалів про присвоєння звання «Почесний громадянин села Лиса Гора» є подання :
- сільського голови;
- сільських депутатів;
- трудових колективів підприємств, установ та організацій, творчих колективів та громадських організацій.
2.2 Звернення та клопотання окремих громадян щодо присвоєння звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» не розглядаються.
2.3. До подання про присвоєння звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» додаються:
- опис досягнень та заслуг з додатком копій підтверджувальних документів;
- повна біографія кандидата;
- витяг з протоколу зборів трудового колективу, профспілкової організації, засідання колегіального органу об’єднання громадян, які прийняли рішення про подання щодо присвоєння звання ;
- фотокартка кандидата ( кольорова, розмір 9 х 12 ).
2.4. Підготовку документів та попередній розгляд кандидатур на присвоєння звання «Почесний громадянин с. Лиса Гора» здійснює депутатська комісія.
За результатами розгляду депутатська комісія готує відповідний висновок та вносить питання про присвоєння звання «Почесний громадянин с. Лиса Гора» на розгляд виконкому сільської ради.
2.5. Рішення виконкому сільської ради про присвоєння звання «Почесний громадянин села Лиса Гора» оприлюднюється в сільській газеті «Лисогірчанка» та в інших засобах масової інформації.
2.6. Почесному громадянину села в урочистій обстановці під час святкування державних свят сільський голова вручає посвідчення, стрічку та пам’ятний знак «Почесний громадянин с.Лиса Гора».
2.7. Встановити квоту з присвоєння звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора» - не більше двох на рік.
ІІІ. Порядок нагородження осіб, яким присвоєно звання «Почесний громадянин с.Лиса Гора»
Вручення посвідчення , яке підписує сільський голова, стрічки та пам’ятного знаку «Почесний громадянин с. Лиса Гора проводиться від імені Лисогірської сільської ради в умовах урочистості та широкої гласності під час святкування державних свят України.
3.1. У випадку посмертного нагородження або після смерті нагородженого, пам’ятний знак “Почесний громадянин с. Лиса Гора», посвідчення та стрічка передаються сім’ї нагородженого для зберігання.
3.2. Текст рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин с. Лиса Гора» заноситься до Книги Почесних громадян села.
3.3. Фотографія Почесного громадянина села прикріплюється на Дошці пошани.
ІY. Права Почесного громадянина села
4.1. Почесний громадянин села має право :
- брати участь у чергових сесіях сільської ради та в урочистих заходах, які проводяться у селі;
- на першочерговий розгляд його звернень посадовими особами місцевого самоврядування та місцевого органу виконавчої влади ;
- на першочерговий прийом посадовими особами місцевого самоврядування та місцевого органу виконавчої влади ;
- на виступ в засобах масової інформації, які засновані органами місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади ;
- звертатись до органів місцевого самоврядування та місцевого органу виконавчої влади з пропозиціями щодо покращення соціально-економічного розвитку села ;
- на позачерговий прийом, обстеження та лікування в сільській АЗПСМ ;
- на щорічну передплату сільської газети «Лисогірчанка».
4.2.Витрати у зв’язку з наданням пільг Почесним громадянам села відшкодовуються за рахунок коштів сільського бюджету.
Y. Обов’язки Почесного громадянина села
Почесний громадянин села повинен :
5.1. Спрямовувати свої знання, життєвий досвід на процвітання села, на благо його жителів.
5.2. Проводити виховну роботу з молоддю, заохочувати її до праці.
5.3. Проводити активну роботу щодо збереження історичної, наукової та культурної спадщини села.
5.4. Своєю працею та діями повинен виправдовувати високе звання і довіру.
YІ. Заключні положення
6.1. Робота з акумуляції клопотань, їх узагальнення, підготовки проектів рішень з питань присвоєння звання «Почесний громадянин села» покладається на діловода сільської ради.
YІІ.Опис атрибутів «Почесного громадянина села Лиса Гора»
7.1. Пам’ятний знак “Почесний громадянин с.Лиса Гора» виготовляється у вигляді медалі золотистого кольору.
Металевий знак позолоченого кольору має форму правильного кола діаметром 32 мм, облямованого обідком 0,6 мм.
На лівому боці знака – рельєфне зображення герба села.
Навколо герба зліва направо по колу випуклими літерами розміщується напис – Почесний громадянин села Лиса Гора. Зворотний бік плоский. Знак за допомогою вушка та кільця з’єднується з прямокутною колодкою розміром 28 х 16 мм, покрите емаллю синього та жовтого кольору, що символізує Державний Прапор України.
Співвідношення кольорів 1:1.
Знак носять на лівій стороні грудей і прикріплюють до одягу за допомогою горизонтальної шпильки, закріпленої на зворотному боці колодки.
7.2. Опис стрічки.
Стрічка виготовляється з шовкової тканини малинового кольору 140 на 2000 мм, на якій літерами золотистого відтінку написано «Почесний громадянин села Лиса Гора». Стрічка одягається справа наліво.
7.3 Опис посвідчення «Почесний громадянин с.Лиса Гора».
Посвідчення «Посвідчення громадянин с. Лиса Гора» має форму прямокутника 210 на
85 мм, складеного в один згин по короткій стороні. Виготовляється із картону, обтягнутого матеріалом синього кольору.
На першій сторінці посвідчення зображено герб села, а нижче напис : ПОСВІДЧЕННЯ.
На другій сторінці посвідчення – напис :
ЛИСОГІРСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
ПОСВІДЧЕННЯ
ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА
СЕЛА ЛИСА ГОРА
Видане П.І. Б.
З лівого боку позначається місце для фотокартки розміром 3 х 4.
Потім вказується напис «Рішення сільської ради», дата його прийняття, на якій сесії та якого скликання сільської ради відповідне рішення.
Нижче – напис «Сільський голова Лисогірської сільської ради», його підпис, ініціали, прізвище та гербова печатка сільської ради.
Текст посвідчення виготовляється друкарським способом.
На третій сторінці перераховані Права Почесного громадянина села, визначені Положенням про присвоєння звання «Почесний громадянин села Лиса Гора».
Лиса Гора (Первомайський район)
| село Лиса Гора | |
|---|---|
| Країна |
 Україна
|
| Область |
 Миколаївська
область
|
| Район/міськрада | Первомайський район |
| Рада | Лисогірська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4825484601 |
|
|
| Лиса Гора на карті району | |
|
|
| Лиса Гора Миколаївська область на карті України | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1751 |
| Населення | 4502 |
| Площа | 0,015 км² |
| Поштовий індекс | 55250 |
| Телефонний код | +380 5161 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°10′32″ пн. ш. 31°05′33″ сх. д. / 48.175556° пн. ш. 31.0925° сх. д. (G)Координати: 48°10′32″ пн. ш. 31°05′33″ сх. д. / 48.175556° пн. ш. 31.0925° сх. д. (G) |
|
Середня висота над рівнем моря |
106 м |
| Водойми | р. Чорний Ташлик |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55250, с.Лиса Гора, вул.Велика, 78, тел. 63-1-42 |
| Карта | |
 
Лиса Гора
|
|
Лиса Гора
|
|
Лиса Го́ра — село в Україні, Первомайському районі Миколаївської області. Населення - 4502 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лисогірська сільська рада. З грудня 1944 до січня 1959 Лиса Гора була центром Лисогірського району Миколаївської області.
Зміст[сховати] |
[ред.] Історія села
[ред.] Дике поле
На околицях села Новопавлівка Лисогірської сільради, було виявлено стоянку епохи пізнього палеоліту і сліди поселення періоду пізньої бронзи кінця ІІ тисячоліття до нашої ери. Територія навколо Лисої Гори входить в зону однієї з найдавніших в Європі землеробської буго-дністровської культури. В ІХ - VIII столітті до н.е. на тереторії Лисої Гори проживали кімерійці. Згодом їх витіснили іранські племена скіфів. Тут був правічний степ. До ІІ століття н.е. тут проживали скіфи, займаючись скотарством. Пізніше зі сходу прийшли сарматські племена. З ІІІ - Х століття територію Лисої Гори поступово заселяють слов'янські племена. З Х століття ці землі входять до складу Київської держави. З Х - ХІІІ століття південні землі захоплюють кочівники. А після татаро-монгольської навали край надовго обезлюднився. Протягом другої половини XIV - першої половини XV століття територія навколо Лисої Гори стала місцем військових дій Литви проти ногайських князів. Із середини XV століття територія входить в Велике князівство Литовське, а з 1475 землі навколо Лисої Гори займають османи.
[ред.] Козацький зимівник
Своєю появою Лиса Гора завдячує Запорізькій Січі, яка розкинула по всьому Дикому полю козацькі паланки, які в ті часи були прикордонними заставами, що оберігали Україну від нападів та спустошень турків та татар. В ті часи з'явився сторожовий зимівник запорізьких козаків Лиса Гора, що був добре укріпленим форпостом.
За свідченнями історичних документів перше поселення на території Лисої Гори виникло у 1751 році, після звільнення краю від турецько-татарських набігів.
Заснування села відносять до 1757 року[1]. Військова адміністрація фортеці святої Єлизавети, встановила форштадт в Лисій Горі, і протягом першого десятиріччя існування укріпленого пункту заохочувала втікачів від кріпосного гніту та видавала їм "відкриті листи" на заселення Лисої Гори. У 1757 році право на поселення поруч з урощищем Лиса Гора на річці Чорний Ташлик отримав розкольник А.Гридін.
[ред.] За часів Російської імперії
На генеральній карті південного краю, складеного геодезистом Іваном Ісленевим в 1779 році, Лиса Гора зазначалася як село, в якому є діючий храм. Протягом 70-х років 18 століття Лиса Гора заселялася кріпаками - втікачами з Полтавщини , Чернігівщини, Курської губерній та Молдавії. У 80-х роках село стало станицею Бузького козачого війська. Під час російсько-турецької війни 1787-1792 років дві сотні лисогірських козаків брали участь у бойових діях. У селі створили укріплений командний пункт де бували О.Суворов та М.Кутузов.
З 1815 року лисогірців перевели у стан військових селян, а Лиса Гора отримала статус військового поселення. З 1817 року Лиса Гора входила до складу поселенської уланської дивізії. Лисогірці поповнили 1-й та 2-й взводи 2-го поселенського ескадрону. Після ліквідації військових поселень у 1857 році лисогірців перевели у стан державних селян. Лиса Гора стає волосним центром Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, центром 12 волості 3 округу Херсонських державних поселень.
З 1859 року в селі розташовувався штаб артилерійського дивізіону і 1-й ескадрон 5-ої легкої кавалерійської дивізії в складі 178 чоловік.
Селянська реформа 1861 року погіршила становище лисогірських селян. Далеко не всі змогли отримати землю. Викуп земельних наділів здійснювався в інтересах поміщиків. Виснажлива праця призводила до захворювань та каліцтва селян. Селом у цей період 16 разів пройшла холера.
В той же час багатії села мали в своєму розпорядженні 4 кузні, 8 крамниць, 3 шинки, олійню, 4 водяні та 12 вітряних млинів та крупорушки.
Військова поразка самодержавства в війні з Японією, дороговизна, збільшення безробітніх сприяло створенню революційної ситуації в імперії та в тому числі і в селі Лиса Гора.
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Лисогірської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 3068 осіб, налічувалось 730 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, земська станція, 8 лавок та 3 постоялих двори, відбувались базари по вівторках.
В 1896 в Лисій Горі налічувалось дворів 942, мешканців 5844 (2948 чол., 2896 жін.), 3 школи: земська і 2 церковно-приходські - 175 учнів (135 ч., 40 ж.), метеорологічна станція, лікар, 2 фельдшера і фельдшер-акушерка, земська поштова станція, 15 лавок, 3 корчми, пивна лавка[2].
В 1913 в Лисій Горі діяли: телефонна станція Єлисаветградської повітової земської телефонної мережі; земська агрономічна дільниця, яку очолював агроном Володимир Іванович Любич-Жолковський; поштово-телеграфне відділення, яке очолював Іван Андрійович Афанасьєв; низка кредитних товариств; аптека (провізор Абрам Вассера); представники Ровенського благочинничеського округу (благочинний Миколай Меркулов і настоятель церкви Петра і Павла Миколай Добровольський (батько народного артиста СРСР Віктора Добровольського)); камера земського начальника (12-а дільниця) (земський начальник Лев Львович Степанов); 7-й поліцейський стан (пристав — Володимир Володимирович Зевеко)[3].
Під час революції 1905-07 років в Лисій Горі розповсюджувалася революційна література і листівки, проходили численні мітинги і зібрання селян. 15.07.1906 року група лисогірців на чолі з селянином З.Селіоновим розповсюджувала листівки. Урядник намагався їх заарештувати, але лисогірці побили його та сільського старосту. Після чого викликані з Вознесенська козаки вчинили розправу над селянами. Селіонов отримав 10 років ув'язнення.
[ред.] Перша Світова війна
Початок Першої Світової війни загострив соціальні протиріччя на селі. Шістсот лисогірців були призвані в царську армію. Лише у 1914 році на війні загинуло 32 чоловіки з Лисої Гори та 20 повернулися каліками. У 1915 - 1916 роках з фронту повернулося в село 200 покалічених солдат. У 1915 році лисогірці зібрали для фронту 8 тис.крб., та 995 пудів хліба. Війна руйнувала та калічила, але вона й розкривала очі найтемнішим верствам населення, пробуджувала в людях національну та класову свідомість.
[ред.] Революційний період
Лютнева революція 1917 року принесла в село як надії так і розчарування. В селі було створено Земельний комітет Лисогірської волості. Який добився зниження орендної плати за землю. На вимогу комітету розділити 320 десятин землі між сирітськими сім'ями в село прибув повітовий комісар Тимчасового уряду у супроводі козаків, з погрозами за самоуправство.
Жовтень 1917 року Лисогірці зустріли з червоними прапорами. Було створено волосну раду селянських депутатів до якої ввійшли фронтовики, головою було обрано Албула А.П.
У січні 1918 в Лисій Горі було обрано військово-революційний комітет. А вже з березня 1918 року в селі розмістився німецько-австрійський гарнізон, який розігнав волосну раду. В цей час в селі було створено партизанський загін 50 чоловік на чолі з Ф.С.Демченко. Партизани вигнали німців з села і цілий тиждень утримували його.
В другій половині 1918 року на території Лисогірської волості було створено територіальний гетьманський полк, який організував повстання проти більшовиків у 1919. З грудня 1918 року влада на селі перейшла до рук Директорії Української Народної Республіки. Крім того діяли формування Старченко та Яковлєва, які повністю були ліквідовані більшовиками лише в 1921 році.
18 березня 1919 року Лису Гору захопили частини Червоної армії. В травні було утворено перший компартійний осередок у селі на чолі з Албулом А.П. Але збройні повстання в селі не припинялися. Повстанці обстріляли бронепоїзд та захопили в полон матроса та 6 червоноармійців, яких розстріляли. Згодом бійці 45-ї більшовицької дивізії були перепоховані в центральному парку Лисої Гори.
В кінці серпня 1919 року село захопили денікінці. Вони утримували село більше півроку, грабуючи місцеве населення. 01 лютого 1920 року в результаті наступу Червоної армії 135-ї стрілецької більшовицької дивізії на чолі з комбригом М.В.Голубенко, більшовики знову захопили владу в селі Лиса Гора.
[ред.] Колективізація
На кінець першої п'ятирічки суцільна колективізація в селі була завершена. В 1929 - 1931 роках в селі було створено десять колгоспів: "Друга п'ятирічка", "Серп і молот", "Будьонного", "Сталіна", "Новий побут", "Більшовик", "Чорноморська комуна", " Молотова", "Вільний друг", "Леніна".
[ред.] Голодомор
Вже взимку 1931 - 1933 року в більшості лисогірців склалося скрутне становище з продовольством, під час хлібозаготівель влада вилучала навіть продовольче зерно. Тому навесні 1932 року в селі спалахнув справжній голод. В селі були утворені бригади з викачування зерна. які звалися "буксирами" до яких входили активісти партії та сільради. Такі бригади забирали у людей все, що можливо було їсти. Хто не хотів віддавати добровільно їх били, руйнували стіни в хаті та проломлювали дахи.
Погроми та терор проти мирного населення були настільки брутальними, що Одеський кримінальний суд порушив справу проти голови сільради та його поплічників. У обвинувальному висновку визнано факти терору голодомором, який систематично застосовувався представниками комуністів: «Знущання та нанесення побоїв біднякам і середнякам, незаконні масові штрафи, конфіскація майна і розбазарювання його, безпідставне руйнування хат, незаконне виселення за село бідняків і середняків, та в решті, решт затравлювання: 19 лютого 1933 року в с. Лиса Гора стався випадок, коли доведений до відчаю, бідняк Баландін Никифор зарізав свою родину — дружину та трьох дітей віком від 1 року до 6 років, а сам повісився».
[ред.] Репресії
За роки сталінських репресій було страчено більш як 118 лисогірців. Насамперед це одноосібники, що не хотіли вступати в колгоспи та сільська інтелігенція. В селі було викрито так звану "Групу вчителів" на чолі з директором школи Трикіним Миколою Дмитровичем, які читали дітям Історію України написану М.Грушевським. Чудові освітяни Лисої Гори Трикін Микола Дмитрович, Баландін Юхим Андрійович, Фіалковські Костянтин Дмитрович та Павло Дмитрович, Туз Федор Маркіянович, Березовський Яків Антонович були страчені на ряду з іншими безвинними лисогірцями.
[ред.] Німецько-радянська війна
1520 лисогірців з перших днів німецько-радянської війни пішли на фронт, 652 чоловіка з війни не повернулися. За мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями 1336 лисогірців. Уродженець села Вахненко О.Я. за форсування Дніпра удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
31 липня 1941 року німецька авіація піддала село бомбардуванню. Наступного дня 01 серпня 1941 року о 7 годині ранку в село увірвався загін гітлерівської мотопіхоти. З перших днів господарювання, німецькі загарбники чинили звірства в селі. 13 вересня 1941 року німці розстріляли в центрі Лисої Гори 247 лисогірських євреїв.
За роки окупації Лисої Гори, окупанти вивезли до Німеччини 171 чоловіка. Перед відступом з Лисої Гори 18 березня 1944 року німці розстріляли 5 жінок. 24 чоловіка забрали із собою. Вранці 20 березня 1944 року село Лиса Гора було звільнене від фашистів, силами військ Другого українського фронту, а саме 39-го гвардійського корпусу 13 гвардійської Полтавської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Г.В.Бакланова.
[ред.] Соціально-економічний розвиток
Післявоєнний соціально-економічний розвиток в селі призвів до покращення в усіх сферах життя лисогірців. З 1950-1980 роки в селі збудовано нове приміщення середньої школи, спальний корпус школи інтернату, сільмаг, магазин культтоварів, чайну, житлові будинки, критий ринок, споруджено залізобетонний міст через річку Чорний Ташлик, асфальтовано 10 км вулиць, проведено 3 км водопроводу. Село повністю електрофіковано, діяла автоматична телефонна станція.
[ред.] Сучасність
З прийняттям Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" з грудня 1999 року в селі з'явилися всі передумови для перебудови суспільно-політичних та економічних взаємовідносин на селі. Змінювався статус основного національного багатства - землі. Лисогірці з піднесенням зустріли реформу. Але відсутність економічних та фінансових ресурсів на селі не призвели до покращення життя. В Лисій Горі після реформи почали формуватися земельні відносини ринкового типу, набули розвитку майнові відносини, сформовано сектор селянських фермерських господарств, закладено підгрунтя для розвитку сільськогосподарских підприємств. Успішно працює в селі сільськогосподарське підприємство "Ніко" на чолі з директором Чатікяном Араком Феліксовичем. На жаль життя в сучасних умовах села в край тяжке. За роки економічної кризи населення села скоротилося вдвічі, до 4566 чоловік.
[ред.] Основні дати
З 17 ст. існував зимівник запорізьких козаків, що мав назву Лиса Гора. Добре укріплений форпост на північно-західних межах Запорізької Січі.
1751 - перша колонія на території сучасного села виникла на місці сторожового зимівника запорізьких козаків, що іменувався Лисою Горою і був добре укріпленим форпостом.
1754-59 й 1761—1764 входило до складу Новослобідського козацького полку.
1843 побудовано та освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці кам'яний храм.
1848 збудовано та освячено на честь Святих Апостолів Петра і Павла дерев'яний, з кам'яною колокольнею храм.
1857 — 1917 адміністративний центр Лисогірської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, село в складі Української Народної Республіки.
1894 на прохання лисогірської громади земська управа виділила 1 десятину землі під побудову лікарні.
1862 в Лисій Горі завдяки земству відкрито волосну громадську школу, де навчалося 75 дітей.
1890 в селі відкрито церковно-парафіяльну школу, де навчалося 27 учнів.
1896 відкрито сільську земську школу, де навчалося більше 100 учнів з усієї Лисогірської волості.
1920 — 1923 адміністративний центр Лисогірської волості Первомайського повіту Одеської губернії
1923 — 1932 адміністративна одиниця Благодатнівського району Первомайського округу
1932 — 1937 адміністративна одиниця Благодатнівського району Одеської області
У 1937 — 1944 адміністративна одиниця Благодатнівського району Миколаївської області
20 березня 1944 Лиса Гора визволена від фашистів солдатами 39-го гвардійського корпусу 13 гвардійської Полтавської стрілецької дивізії Другого Українського фронту під командуванням генерал-майора Г. Бакланова
З 05.12.1944 до 21.01.1959 адміністративний центр Лисогірського району Миколаївської області
З 1959 адміністративна одиниця Первомайського району Миколаївської області
[ред.] Етнографічні особливості
Лиса гора є багатонаціональним україномовним селом. В різні часи населення села змінювалося. Так в 1926 році населення села становило 9734 чоловіки. У 80-ті роки населення перевищувало 10 тисяч осіб. Станом на 01.01.2006 року в селі проживає 4566 чоловік. З них:
- українці 70% або 3196 чоловік
- молдовани 20% або 913 чоловік
- росіяни 5% або 228 чоловік
- вірмени, азербайджанці, білоруси, болгари, цигани та євреї 5% або 228 чоловік.
[ред.] Навчальні заклади Лисої Гори
- Лисогірська середня школа № 1
- Лисогірська школа-інтернат № 5
- Лисогірський навчально-виробничий комбінат
- Лисогірська станція юних техніків
- 1 дитячий садок
[ред.] Заклади культури та спорту
- Сільський будинок культури
- Будинок культури "Дружба"
- Будинок культури "Ілліча"
- 12 бібліотек, книжковий фонд 61.840 книг
- Лисогірський краєзнавчий музей
- Спортивний стадіон
[ред.] Періодичні видання
- Лисогірська районна газета "Зоря" (1944-1959)
- Сільська громадська газета "Лисогірчанка" (з 2008) [4].
[ред.] Пам'ятники
- Пам'ятник воїнам-землякам
- Пам'ятник загиблим в роки ВВВ
- Пам'ятний знак жертвам сталінського терору
- Погруддя Т.Г. Шевченко
- Погруддя Лесі Українки
[ред.] Голови Лисогірської сільради
- Нетовканий Ісаак Лазарович (26.12.1932 — 01.03.1933)
- Стефанович (01.03.1933 - 19??)
- Дунар Яким Карпович
- Бондаренко
- Ягодзинський Микола Павлович
- Рубан Олександр Дмитрович
- Нотич Петро Микитович
- Коба Іван Миколайович
- Шевченко Віктор Михайлович
- Тархова Людмила Василівна
- Співак Володимир Борисович (26.03.2006 — 31.10.2010)[5]
- Базалук Володимир Олексійович (31.10.2010 — )[5]
[ред.] Історичні особи, що були в Лисій Горі
- Цариця Катерина ІІ, для неї в Лисій Горі був збудований палац, в якому потім було волосне управління, а згодом школа.
- Суворов Олександр Васильович
- Кутузов Михайло Ілларіонович
- Потьомкін Григорій Олександрович
- Пушкін Олександр Сергійович
- Котовський Григорій Іванович
[ред.] Література
- Микола Шитюк. Лиса Гора. Історико-краєзнавчий нарис. - Миколаїв, 2006. - 186с. ISBN 996-337-025-3
[ред.] Посилання
- Облікова картка населенного пункту — Лиса Гора на сайті Верховної Ради України
- Погода в селі Лиса Гора
- Історія міст і сіл України
- Голодомор в Україні
- Школа
[ред.] Примітки
- ↑ Лысая Гора, местечко Херсонской губернии // Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона: У 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890—1907.
- ↑ Елисаветградский уезд Херсонской губернии - Лысогорская волость
- ↑ Ежегодник Голоса Юга. 1913 год. (Часть 5)
- ↑ Лисогірчанка
- ↑ а б Керівний склад попередніх скликань. ВР України